СТОРІНКА КУРАТОРА


Дитина і телевізор: бути чи не бути

Перед кожним старшим братом чи сестрою, батьками, тіткою чи дядьком поставало питання: як зайняти чимось дитину. Можна пограти з нею, почитати, погуляти, а можна посадити перед телевізором і піти займатись своїми справами. Спокусливо, правда? Потім це мале чудо ще й прибіжить з захватом розповідати, як в Маші класно виходить тікати від ведмедя, а Том ніяк не наздожене Джері. А якщо копати глибше?

Людина сприймає інформацію через різні канали та у різних формах. Це можуть бути запахи, звуки, зображення, дотики, тексти. Що стосується ЗМІ, коли ми читаємо, отримуємо інформацію лише через текст. На радіо - через звук. Те, про що йдеться на телебаченні запам'ятовується найкраще - текст, звук та картинка діють разом. 
Діти вбирають інформацію як губки. Вони запам'ятовують, відтворюють її, копіюють моделі поведінки людей, з якими проводять найбільше часу. В їх маленьких голівках відкладається усе, вони ж як чисті диски. Тож не дивуйся, якщо після поїздки кудись маршруткою, дитя заспіває про "Владимирский централ" чи "О боже, какой мущина". 

Те саме й з телевізором. Навіть гірше. Якщо вже хочеш посадити малюка перед "ящиком" - сідай поряд сам і намагайся одночасно обговорювати те, що дивитесь. Проси, хай ставить питання, розмовляйте. Малі діти ще не мають життєвого досвіду та досить знань, щоб розуміти, де вигадка, а де реальність, що поза екраном, якби хтось когось вдарив цеглиною по голові було б боляче, а не літали б зірочки. 

Найкраще - просто візьми книжку і почитай дитині казку. Хай розвиває фантазію ;)



9 «убийц» нашего умственного развития

Убийцы обычно сидят или в тюрьме, или уже на том свете. Однако мы сегодня поговорим о других убийцах. Убийцах, которые живут на свободе. Более того, мы кормим их каждый день, чтобы они медленно, но верно убивали нас изнутри ограничивая наше умственное развитие. Врага необходимо знать в лицо.



Комментариев нет:

Отправить комментарий